Чому українцям не дадуть купувати доступні автомобілі

В Україні тарифи на комунальні послуги, ціни на продукти харчування, вартість пального уже практично на рівні із європейськими. Дорожче, ніж у Європі, українцю обходиться придбання автомобіля.

Влада, встановивши високі митні збори та акцизи на ввезення в Україну автомобілів з-за кордону, змушує збідніле населення порушувати законодавство, шукати схеми, щоб зекономити на купівлі авто. Як наслідок, за неофіційною інформацією, кількість автомобілів на «єврономерах», які знаходяться в Україні, становить уже до трьох мільйонів.

З одного боку – це несплачені податки, ДТП, в якій важко встановити винуватця, а з іншого – можливість для українців купувати доступний засіб пересування.

Чому українці не мають можливості придбати доступні якісні автомобілі? Про це «Вголос» разказали політолог Олександр Радчук та колишній міністр економіки України, голова спостережної ради Української державної іноваційної компанії, президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий.

Чому виникла проблема із авто на «євробляхах»?

Олександр Радчук:

Одна з основних причин, яка озвучується – це захист українських автомобільних виробників. Друга – необхідність наповнення державного бюджету. Тобто є дві основні причини – протекціонізм та необхідність латання бюджету. Щодо обґрунтованості цих причин, можна зробити висновки по тому, скільки саме «ЗАЗ» виготовив легкових автомобілів. А за минулий рік це було приблизно 4 тисячі. При цьому більшість з них – це крупно вузлова збірка. Це коли розібрані автомобілі завезли з Кореї та зібрали їх в Україні. Такі машини продаються, як нібито виготовлені в Україні. Але є ще так звана великовагова збірка, тобто автобуси. І ці заводи з великовагової збірки належать в тому числі й нинішньому президентові Порошенку. Тобто тут простежується прямий протекціонізм. Щодо наповнення бюджету, то ця причина теж натягнута. Бо бюджет можна наповнювати й іншими методами, не сплачуючи таких драконівських податків. Насправді – це прикриття. Бо можна спростити розмитнення і українці завезуть з-за кордону більше автомобілів, і цим ми зможемо наповнити бюджет не гірше. Зрештою, автомобіль – це мобільність. А мобільність дасть смогу розвивати внутрішній туризм. Чим більше люди зможуть пересуватися, тим краще для економіки. А якщо влада боїться транспортного колапсу, то хай дбають про розвиток інфраструктури. На мою думку, вартість процедури розмитнення можна сміливо зменшувати.

Володимир Лановий:

Потрібно зменшувати, оскільки високі митні платежі – це загроза для українців. Автомобілі в США коштують дешевше, ніж в Європі, а в тій же Європі дешевше, ніж у нас. Тобто це означає, що в Україні купити авто обійдеться суттєво дорожче, ніж в США. Високі митні тарифи та акциз на ввезення автомобілів – це спосіб банди наживатися на людях. Завдяки цьому багатії ставлять нас у скрутне становище, заробляють на цьому хабарі. А тому з цими неадекватними та необґрунтованими зборами потрібно завершувати. Адже саме вони і сприяють корупції, вимаганню грошей і тому подібне. От через це обурення і досягло максимальної точки.

Як так склалось, що ми підтримуємо автопром, якого немає?

Володимир Лановий:

Якщо не помиляюсь, у 1995 році в Україні був прийнятий Парламентом закон щодо розвитку власного автомобілебудування. Там були введені додаткові платежі на ввезення автомобілів. У законі були прописані спеціальні мита навіть відповідно до потужності двигуна тощо. Але тоді даний закон приймали з умовою: мовляв, давайте 4-5 років ці обмеження подіють для іноземних автовиробників, щоб підняти наш ЗАЗ, а потім скасуємо. Як наслідок – нічого у нас не підняли. «Автозаз» викупило Daewoo, яке згодом збанкрутувало. Після чого корпорація «УкрАВТО» викупила «АвтоЗАЗ». Тобто норми цього закону щодо підтримки вітчизняного виробника давно не актуальні. Давали ж 5 років на підняття автопрому – він не піднявся. Тобто цей закон мав би припинити свою дію. Натомість наші теперішні чиновники роблять вигляд, що вони нічого не знають, що їх це не цікавить. А тому історія про високі мита та акцизи на автомобілі – стара і незрозуміла. Але вже традиційно складається враження, що у нас все робиться під когось, лише не під людей.

Під кого тоді ж пишуться «автомобільні» закони?

Володимир Лановий:

У нашому автомобільному бізнесі діє мафія, яка за допомогою парламенту та влади створила умови, як викачувати з українців гроші. Наприклад, навіть якщо не говорити очевидні речі про грабіжницькі ціни на авто, то нас грабують навіть на запчастинах до автомобілів. Наведу приклад: от є автосервіс, який має обслуговувати авто, але і там діють злочинні схеми, відповідно до яких податок на додану вартість платиться на імпортні деталі раз на кордоні й все уже включено у вартість деталей. Натомість автосервіси, пред’являючи людям вартість роботи, вартість деталей вдруге включають у квитанцію ПДВ. Тобто споживач податок на додану вартість платить двічі. Це елементарний приклад, але ніхто з податківців не прийде до цих ділків та не запитає, а чому ви змушуєте споживачів платити ПДВ двічі? Та бо на цьому ДФС заробляє. В автомобільній промисловості та автосервісі діє одна мафія, як от Васадзе та інші, менші постаті. Ще, що не менш важливо, це те, що ця мафія у 90-ті роки автомобільні заводи, комплекси, отримала від держави фактично за безцінь: не було жодних конкурсів, ніяких аукціонів. І зараз ніхто не втручається. Держава не контролює. Правоохоронні органи у кращому разі не втручаються, у гіршому – співпрацюють. Митники співпрацюють на тих самих митних пунктах, заробляючи на цьому. А українці, як наслідок, мовчать, коли їх змушують втричі дорожче купувати автомобілі.

Які схеми ввезення в Україну автомобіля на «євробляхах» є зараз?

Олександр Радчук:

Щодо схем, то у країнах ЄС зорганізувались підприємства, які «допомагають» оформити авто для громадян України на компанію, наприклад, литовську, а покупцеві надають довіреність і документи, за якими начебто покупець працює на цю компанію. Окрім того, є ще схема, відповідно до якої автомобіль оформлюють на резидента країни ЄС, він ввозить її в Україну, а українцеві надається право користування авто. Ці схеми використовують у автомобільній сфері, втім, вони юридично не надають покупцеві права власності на автомобіль. Ці схеми, як на мене, вигідні певним колам, які мають стосунок до поставок нелегальних автомобілів. Адже така кількість фірм, які б займались оформленням автомобілів на резидентів ЄС, вражає. І щоб такий автомобіль міг легально перебувати в Україні, під таку схему потрібно залучити дуже багато іноземців. Адже не може бути в однієї людини мільйон автівок. І якщо цей бізнес уже стоїть на певних рейках, то є й певна система. А це означає, що ця система цікавить не лише звичайних українців, а й певні бізнесові кола.

Українська влада ввела пільгове мито на розмитнення автомобілів стандарту «Євро 5». А що з автомобілями інших стандартів, їх можливо розмитнити?

Олександр Радчук:

Автомобілі стандарту «Євро3» чи «Євро 4» можна розмитнити, але це надзвичайно дорого. У нас зараз розділили автомобілі на ті, що підпадають під екологічний стандарт «Євро 5», і нижчі. Введення в Україні стандарту «Євро 5» владою пояснювалось так, що це вимога ЄС, яка була необхідною для підписання асоціації. Уряд, Верховна Рада та Президент казали, що це так. Хоча чому, до прикладу, таких вимог немає у тій же Литві? Це теж питання. Але все ж цей новий закон про пільгове розмитнення автомобілів стандарту «Євро 5» був підписаний Президентом і дія якого, до речі, закінчується наприкінці 2018 року. А якщо ж брати нижчі стандарти, то це авто «Євро 4», які у Європі є дуже дешевими і та їх вигідно купувати. Натомість, у нас уже їх купувати вкрай дорого. Адже, якщо врахувати усі наші податки, то виходить, що вартість цієї машини в Україні зростає удвічі у порівнянні із закордоном.

А як у інших країнах-сусідах України, які не є членами ЄС, вирішили цю проблему?

Олександр Радчук:

От є досвід Молдови. У них немає і ніколи не було свого автопрому. Але там, до прикладу, в середньому вартість розмитнення автомобіля становила приблизно до 10 % від вартості автомобіля. Щоправда, в них теж є екологічні обмеження. Але автомобіль стандарту «Євро 4» їм дозволялось приганяти. В середньому, якщо автівка для жителя Молдови коштувала 5 тис. євро, то розмитнення – 500 євро плюс оформлення ще 200 євро. Тобто там значно сприятливіша ситуація. У нас навпаки – купівля автівки може коштувати, скажімо, 3 тисячі євро, а розмитнення, акциз, податки та оформлення коштує десь приблизно, як той же автомобіль: ще 3,4 – 4 тис. євро.

Власники «євроблях» підписали меморандум з депутатами Верховної Ради, які пообіцяли вирішити дану ситуацію. Як думаєте, яким чином вони її вирішуватимуть?

Олександр Радчук:

На початку року вже було зареєстровано близько двох десятків різноманітних законопроектів, які б мали врегулювати цю ситуацію. Зараз підписали меморандум. Очевидно, якісь поступки будуть. Але наразі незрозуміло: вирішиться питання конкретно тих «євроблях», які уже їздять, чи буде спрощена сама процедура розмитнення. Це дві великі різниці. Тобто, якщо просто влада разово вирішить проблему автомобілів на іноземних номерах – тих, які були уже ввезені, то це буде несправедливо до решти автовласників, які все платили офіційно. Якщо ж ьуле вирішене питання з розмитненням, тоді справді це була б перемога. Але процедура ухвалення цього законопроекту, думаю, може затягнутись. Тобто зараз Кабмін якимось своїм указам зможе легалізувати автівки на «євробляхах», які уже завезені. А в Парламенті процедура ухвалення законопроекту про зменшення мита може затягнутись на довго. Оскільки є потужне лобі нібито «українських автовиробників», та й Комітет з митної політики у нас очолює депутат від БПП. І зараз вирішувати це питання об’єктивно доволі важко. Тим більше у ситуації, коли мало часу залишилось до виборів. Тому, швидше за все, ВР на рік затягне процес зменшення акцизів та мита.

Тобто українці купуватимуть авто за завищеними цінами і далі?

Володимир Лановий:

Наївно сподіватись, що щось вирішиться на користь українців. Наша влада ні на що не реагує і робить так, як вигідно тільки їй. Ці чиновники, замість допомогти людям з можливістю ввозити доступні автомобілі, закриваються у високих кабінетах, обкладаються озброєними батальйонами і не реагують на реальні проблеми. Бо вони банально нічого не хочуть змінювати. Розумієте, поки буде можливість заробляти на хабарах – доти нічого не зміниться. Причому нинішні чиновники беззастережно вірять, що вони сховаються від відповідальності і в майбутньому. Разом з тим, як показав протест водіїв із «єврономерами», наша влада панічно боїться того ж таки народу. Парадокс!

Источник